Якщо ти у своєму серці відчуваєш прагнення служити Господеві і цікавишся способом життя в ордені Єзуїтів, то першим кроком розпізнавання буде встановлення контакту з душпастерем покликань (е-мейл або тел.).
Наступним кроком є особиста зустріч. Душпастерство покликань північної провінції Польщі знаходиться в Гдині (Колегіум Отців Єзуїтів, вул. Татшанська, 35), а у Південній провінції – у Кракові (Резиденція св. Варвари, Малий Ринок 8). Після першої зустрічі і розмови, треба прийняти рішення щодо подальшого процесу. В продовж року організовуються деякі зустрічі-поїздки-табори, ціллю яких є взаємне знайомство кандидата з нами. Особам, які перед тим попередньо не мали жодного зв’язку з духовністю св. Ігнатія Лойоли (засновника єзуїтів), пропонуємо взяти участь в реколекціях Розпізнання життєвої дороги, в реколекціях з мовчанкою Школа Контакту з Богом (www.szkolakontaktu.pl), або ж у фундаменті ігнатіянських реколекцій. Проте, найважливішим є спілкування з отцем, відповідальним за покликання. В Північній провінції Польщі, кандидат після початкового розпізнання свого покликання може розпочати Програму Підготовки до Новіціату, яка триває з листопада по червень. Програма складається з 6 – 7 циклів зустрічей, впродовж яких кандидати беруть участь в формаційних зустрічах, де глибше пізнають духовність єзуїтів та їх спосіб життя. За час Приготування до Новіціату кандидати беруть участь в сесії «Пізнання і прийняття себе» та в 8-ми денних реколекціях по методиці св. Ігнатія Лойоли. Впродовж Програми Підготовки, кожен учасник має свого духовного провідника, з яким він зобов’язаний регулярно зустрічатись. Участь у Програмі Підготовки до Новіціату не означає, що кандидат буде автоматично прийнятий до Товариства Ісуса, а служить допомогою в розпізнанні свого покликання. В Південній Провінції Польщі немає вищеназваних структур, обумовлюючих можливості вступу до монастиря, однак, пропонуємо інші можливості знайомства з Товариством Ісуса, які є важливим елементом формації перед вступом. Директор покликань визначить для кожного кандидата дорогу, яку той повинен пройти за рік, щоб відповідно приготуватися до вступу в Орден. Сам контакт і участь у зустрічах не забезпечують автоматичного прийняття до монастиря, та служить підтримкою в процесі пізнання свого покликання.
Питання, які часто ставлять
Досліди, чи не має тут відповіді на Твоє питання.ЯК СТАТИ ЄЗУЇТОМ?
ЩО ОЗНАЧАЄ ТІ?
Зазвичай монахи після свого прізвища дописують латинське скорочення назви свого згромадження. Повна назва ордену єзуїтів – Товариство Ісуса (ТІ). З цього приводу в давніх часах єзуїти в Польщі після свого прізвища дописували «ТІ». Щоправда, початковою пропозицією було писати всюди «SІ» – від латинського «Societas Iesu» (в латинській мові немає літери «J»). Однак, основною мовою єзуїтів є англійська. А англійською Товариство Ісуса звучить «The Society of Jesus» ( звідси і отримуємо SJ).
ЧИМ Є МОНАШІ ОБІТИ?
В кінці новіціату кожен новик складає три вічні обіти. Саме так! Єзуїти – це єдине монаший Чин в якому не має тимчасових обітів!
- Чистота
- Убожество
- Послух
Аж після остатнього етапу формації (т.з. третій випробувальний термін) який йде після декількох років священичих свячень, єзуїт складає ще раз вічні обіти, в публічний спосіб, добавляючи також четвертий обіт – послуху Папі.
В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОБІТ ЧИСТОТИ?
Оскільки чистота пов’язана з любов’ю, можна сказати, що все, що робить єзуїт міститься в обіті чистоти. Життя єзуїта – є насамперед життям любові. Цей обіт полягає на цілковитому відреченні від подружжя та будь-яких сексуальних уподобань з метою цілковитої посвяти себе любові та служінню Господеві.
В обіті чистоти можна виокремити матеріальний елемент: ним, очевидно, є стримання від подружжя та усіх актів, що суперечать обіту чистоти. Формальною стороною обіту є рішення обрати саме такий спосіб життя заради Божого Царства, з більшої любові до Господа і ближніх. Більш того, має це бути досконала чистота від моменту обітів і аж до кінця життя, тобто на завжди. В обіті чистоти ставиться наголос на чистоті тіла та чистоті серця, яка передбачає чистоту помислів, чистоту почуттів, скромність в поведінці як щодо себе так і щодо інших, як також і чистота душі..В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОБІТ ВБОГОСТІ?
Вбогість єзуїт переживає в своєму житті, будучи вільним від речей та будучи залежним маючи їх.
«Вільний від речей» – тобто не боюсь, що втрачу щось або ж що чогось мені забракне. Все, що маю і так мені не належить, а дане мені Товариством, щоб я міг краще проповідувати Ісуса. «Залежність» – полягає в тому, що не маю того, що хочу. Не плекаю думок на кшталт: щось мені належеться чи я заробив це. Все, що маю, я отримав від Ордену або за його згодою..
Єзуїт вміє жити в достатку і в нестатку. Він використовує такі середники для проповідування Ісуса, які дає йому Орден. Старається бути професіоналом, та пам’ятає, що всі результати ідуть на рахунок Святого Духа.
Вбогість на практиці полягає в:
- критерій вибору праці: не заради грошей
- працелюбність і віддача в тому, що роблю
- безкорисливість в працях, як також і в діленні своїми знаннями, мовами
- всі зароблені чи отримані кошти віддаємо настоятелеві
- слідкую, щоб речі, які я використовую не були приводом до згіршення для інших
- скромність в одязі (акуратний, зручний, проте в міру)
- на площадці один або два автомобілі середнього класу, що належать до спільної власності (не маємо особистих автомобілів так само і телевізорів, холодильників, меблів і т.д.)
В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОБІТ ПОСЛУХУ?
Характерною ознакою Товариства Ісуса є обіт послуху. Він тісно пов’язаний із засновником ордену – св. Ігнатієм Лойолою. Ігнатій завжди кожній справі віддавався цілковито, саме тому «бути на посту» (послух і дисципліна) означає віддати себе цілковито нашому Цареві, а не лише чітко дотримуватись правил ордену. Саме в цей спосіб єзуїти розуміють послух: віддатись цілковито Господеві, а не правилам чи приписам. Дисципліна – це притаманна воїну риса, а єзуїт – це той, хто постійно знаходиться на полі битви між Ісусом та непослухом диявола.
Ігнатій чітко розумів, що послух дає ордену продуктивність, єдність, надійність, близькість, витривалість та ефективність. В одному зі своїх листів св. Ігнатій пише:
Можемо дозволити, щоб інші ордени перевищували нас в постах, чуваннях та інших обмеженнях (…), та що стосується досконалого та правдивого послуху, і зречення власної волі та думки, то хочу, щоб цим відзначалися всі, хто в цьому Товаристві служать Богу.
Розпорядження та наміри настоятеля усі єзуїти мають трактувати як свої, в особистий спосіб і відповідальний. Загалом це не заперечує діяльної співпраці з настоятелями, виявлення власної ініціативи чи застереження. Кожен єзуїт повинен, з покорою та поміркованістю, надихати настоятелів. Тим не менш, така постава вимагає готовності остаточно довіритись волі настоятеля. Послух єзуїта має бути сліпим, в тому значені, що він з довірою приймає розпорядження настоятеля, та не так, що настоятель замість мене бере на себе відповідальність. Тобто критичний підхід до рішень настоятелів є суголосним з обітом послуху єзуїта.
Ігнатій прагнув надприродного послуху. Однак, єзуїт не повинен вважати настоятеля за певного роду божественну особу. Натомість, з допомогою Святого Духа, в словах і бажаннях настоятеля розпізнавати Божу волю, одночасно вбачаючи в ньому звичайні людські риси.
ЯКИМИ Є ВІК ТА УМОВИ ВСТУПУ?
Документи Товариства Ісуса чітко не окреслюють граничну межу віку, в якому кандидата можна прийняти до монастиря. Що раз то частіше, до ордену виявляють намір вступити особи, які навчаються, або ж які щойно закінчили навчання. До кожного, хто зголошується до спільноти єзуїтів, є індивідуальний підхід, не залежно від його віку та роду заняття.
Однак, кандидат, який має 30 і більше років, повинен бути готовим, до того, що процедура прийняття може тривати довше. У випадку особи, вік якої за 50, необхідною є згода о. Генерала. Ціллю такої процедури є достовірна перевірка мотивації, якою керується дана особа. Формація в Товаристві Ісуса є тривала та вимоглива, і загалом триває кільканадцять років. Саме тому віковий критерій має значення, хоч не є найважливішим та вирішальним.КИМ Є БРАТ - МОНАХ?
Служіння в Товаристві Ісуса – це не тільки священича праця. Для того, щоб ті, хто беруть участь в сакраментальному священстві Ісуса Христа, могли в повноті використовувати час і інтелектуальне приготування до душпастирського служіння безпосередньо чи до виконання особливих завдань, важливо що є люди, які в тилу служать Господеві турботою про функціонування Ордену. Дбаючи про те, що є важливим для виконання нашої місії.
Брати в Товаристві Ісуса, зважаючи на те, що мають ідентичне з отцями покликання іти за Христом дорогою євангельських рад (послуху, чистоти та вбогості), проходять ту саму формацію, що і священники: пройшовши новіціат та отримавши належну підготовку, складають монаші обіти і користають з усіх надбань Товариства. Однак Церква не кличе їх до священичих свячень. Прагненням брата є цілковито посвятитися служінню Церкві в Товаристі Ісуса.