Питання, які часто ставлять

Досліди, чи не має тут відповіді на Твоє питання.

ЯК СТАТИ ЄЗУЇТОМ?

Якщо ти у своєму серці відчуваєш прагнення служити Господеві і цікавишся способом життя в ордені Єзуїтів, то першим кроком розпізнавання буде встановлення контакту з душпастерем покликань (е-мейл або тел.).

Наступним кроком є особиста зустріч. Душпастерство покликань північної провінції Польщі знаходиться в Гдині (Колегіум Отців Єзуїтів, вул. Татшанська, 35), а у Південній провінції – у Кракові (Резиденція св. Варвари, Малий Ринок 8).
Після першої зустрічі і розмови, треба прийняти рішення щодо подальшого процесу. В продовж року організовуються деякі зустрічі-поїздки-табори, ціллю яких є взаємне знайомство кандидата з нами. Особам, які перед тим попередньо не мали жодного зв’язку з духовністю св. Ігнатія Лойоли (засновника єзуїтів), пропонуємо взяти участь в реколекціях Розпізнання життєвої дороги, в реколекціях з мовчанкою Школа Контакту з Богом (www.szkolakontaktu.pl), або ж у фундаменті ігнатіянських реколекцій. Проте, найважливішим є спілкування з отцем, відповідальним за покликання. 
В Північній провінції Польщі, кандидат після початкового розпізнання свого покликання може розпочати Програму Підготовки до Новіціату, яка триває з листопада по червень. Програма складається з 6 – 7 циклів зустрічей, впродовж яких кандидати беруть участь в формаційних зустрічах, де глибше пізнають духовність єзуїтів та їх спосіб життя. За час Приготування до Новіціату кандидати беруть участь в сесії «Пізнання і прийняття себе» та в 8-ми денних реколекціях по методиці св. Ігнатія Лойоли. Впродовж Програми Підготовки, кожен учасник має свого духовного провідника, з яким він зобов’язаний регулярно зустрічатись. Участь у Програмі Підготовки до Новіціату не означає, що кандидат буде автоматично прийнятий до Товариства Ісуса, а служить допомогою в розпізнанні свого покликання.
В Південній Провінції Польщі немає вищеназваних структур, обумовлюючих можливості вступу до монастиря, однак, пропонуємо інші можливості знайомства з Товариством Ісуса, які є важливим елементом формації перед вступом. Директор покликань визначить для кожного кандидата дорогу, яку той повинен пройти за рік, щоб відповідно приготуватися до вступу в Орден. Сам контакт і участь у зустрічах не забезпечують автоматичного прийняття до монастиря, та служить підтримкою в процесі пізнання свого покликання.

ЩО ОЗНАЧАЄ ТІ?

Зазвичай монахи після свого прізвища дописують латинське скорочення назви свого згромадження. Повна назва ордену єзуїтів – Товариство Ісуса (ТІ). З цього приводу в давніх часах єзуїти в Польщі після свого прізвища дописували «ТІ». Щоправда, початковою пропозицією було писати всюди «SІ» – від латинського «Societas Iesu» (в латинській мові немає літери «J»). Однак, основною мовою єзуїтів є англійська. А англійською Товариство Ісуса звучить «The Society of Jesus» ( звідси і отримуємо SJ).

ЧИМ Є МОНАШІ ОБІТИ?

В кінці новіціату кожен новик складає три вічні обіти. Саме так! Єзуїти – це єдине монаший Чин в якому не має тимчасових обітів!

  • Чистота
  • Убожество
  • Послух

Аж після остатнього етапу формації (т.з. третій випробувальний термін) який йде після декількох років священичих свячень, єзуїт складає ще раз вічні обіти, в публічний спосіб, добавляючи також четвертий обіт – послуху Папі.

В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОБІТ ЧИСТОТИ?

Оскільки чистота пов’язана з любов’ю, можна сказати, що все, що робить єзуїт міститься в обіті чистоти. Життя єзуїта – є насамперед життям любові. Цей обіт полягає на цілковитому відреченні від подружжя та будь-яких сексуальних уподобань  з метою цілковитої посвяти себе любові та служінню Господеві.

В обіті чистоти можна виокремити матеріальний елемент: ним, очевидно, є стримання від подружжя та усіх актів, що суперечать обіту чистоти. Формальною стороною обіту є рішення обрати саме такий спосіб життя заради Божого Царства, з більшої любові до Господа і ближніх. Більш того, має це бути досконала чистота від моменту обітів і аж до кінця життя, тобто на завжди.
В обіті чистоти ставиться наголос на чистоті тіла та чистоті серця, яка передбачає чистоту помислів, чистоту почуттів, скромність в поведінці як щодо себе так і щодо інших, як також і чистота душі..

В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОБІТ ВБОГОСТІ?

Вбогість єзуїт переживає в своєму житті, будучи вільним від речей та будучи залежним маючи їх.
«Вільний від речей» – тобто не боюсь, що втрачу щось або ж що чогось мені забракне. Все, що маю і так мені не належить, а дане мені Товариством, щоб я міг краще проповідувати Ісуса. «Залежність» – полягає в тому, що не маю того, що хочу. Не плекаю думок на кшталт: щось мені належеться чи я заробив це. Все, що маю, я отримав від Ордену або за його згодою..
Єзуїт вміє жити в достатку і в нестатку. Він використовує такі середники для проповідування Ісуса, які дає йому Орден. Старається бути професіоналом, та пам’ятає, що всі результати ідуть на рахунок Святого Духа.
Вбогість на практиці полягає в:
  • критерій вибору праці: не заради грошей
  • працелюбність і віддача в тому, що роблю
  • безкорисливість в працях, як також і в діленні своїми знаннями, мовами
  • всі зароблені чи отримані кошти віддаємо настоятелеві
  • слідкую, щоб речі, які я використовую не були приводом до згіршення для інших
  • скромність в одязі (акуратний, зручний, проте в міру)
  • на площадці один або два автомобілі середнього класу, що належать до спільної власності (не маємо особистих автомобілів так само і телевізорів, холодильників, меблів і т.д.)

В ЧОМУ ПОЛЯГАЄ ОБІТ ПОСЛУХУ?

Характерною ознакою Товариства Ісуса є обіт послуху. Він тісно пов’язаний із засновником ордену – св. Ігнатієм Лойолою. Ігнатій завжди кожній справі віддавався цілковито, саме тому «бути на посту» (послух і дисципліна) означає віддати себе цілковито нашому Цареві, а не лише чітко дотримуватись правил ордену. Саме в цей спосіб єзуїти розуміють послух: віддатись цілковито Господеві, а не правилам чи приписам. Дисципліна – це притаманна воїну риса, а єзуїт – це той, хто постійно знаходиться на полі битви між Ісусом та непослухом диявола.
Ігнатій чітко розумів, що послух дає ордену продуктивність, єдність, надійність, близькість, витривалість та  ефективність. В одному зі своїх листів св. Ігнатій пише:
Можемо дозволити, щоб інші ордени перевищували нас в постах, чуваннях та інших обмеженнях (…), та що стосується досконалого та правдивого послуху, і зречення власної волі та думки, то хочу, щоб цим відзначалися всі, хто в цьому Товаристві служать Богу.
Розпорядження та наміри настоятеля усі єзуїти мають трактувати як свої, в особистий спосіб і відповідальний. Загалом це не заперечує діяльної співпраці з настоятелями, виявлення власної ініціативи чи застереження. Кожен єзуїт повинен, з покорою та поміркованістю, надихати настоятелів. Тим не менш, така постава вимагає готовності остаточно довіритись волі настоятеля. Послух єзуїта має бути сліпим, в тому значені, що він з довірою приймає розпорядження настоятеля, та не так, що настоятель замість мене бере на себе відповідальність. Тобто критичний підхід до рішень настоятелів є суголосним з обітом послуху єзуїта.
Ігнатій прагнув надприродного послуху. Однак, єзуїт не повинен вважати настоятеля за певного роду божественну особу. Натомість, з допомогою Святого Духа, в словах і бажаннях настоятеля розпізнавати Божу волю, одночасно вбачаючи в ньому звичайні людські риси.

ЯКИМИ Є ВІК ТА УМОВИ ВСТУПУ?

Документи Товариства Ісуса чітко не окреслюють граничну межу віку, в якому кандидата можна прийняти до монастиря. Що раз то частіше, до ордену виявляють намір вступити особи, які навчаються, або ж які щойно закінчили навчання. До кожного, хто зголошується до спільноти єзуїтів, є індивідуальний підхід, не залежно від його віку та роду заняття.

Однак, кандидат, який має 30 і більше років, повинен бути готовим, до того, що процедура прийняття може тривати довше. У випадку особи, вік якої за 50, необхідною є згода о. Генерала. Ціллю такої процедури є достовірна перевірка мотивації, якою керується дана особа. Формація в Товаристві Ісуса є тривала та вимоглива, і загалом триває кільканадцять років. Саме тому віковий критерій має значення, хоч не є найважливішим та вирішальним.

КИМ Є БРАТ - МОНАХ?

Служіння в Товаристві Ісуса – це не тільки священича праця. Для того, щоб ті, хто беруть участь в сакраментальному священстві Ісуса Христа, могли в повноті використовувати час і інтелектуальне приготування до душпастирського служіння безпосередньо чи до виконання особливих завдань, важливо що є люди, які в тилу служать Господеві турботою про функціонування Ордену. Дбаючи про те, що є важливим для виконання нашої місії.

Брати в Товаристві Ісуса, зважаючи на те, що мають ідентичне з отцями покликання іти за Христом дорогою євангельських рад (послуху, чистоти та вбогості), проходять ту саму формацію, що і священники: пройшовши новіціат та отримавши належну підготовку, складають монаші обіти і користають з усіх надбань Товариства. Однак Церква не кличе їх до священичих свячень. Прагненням брата є цілковито посвятитися служінню Церкві в Товаристі Ісуса.

ПОСТАВ СВОЄ ЗАПИТАННЯ…